Динаміка змін в шарах рогівки ока щура наприкінці четвертого тижня експериментального стрептозотоцинового цукрового діабету

Анотація

Актуальність. Офтальмологічні ускладнення цукрового діабету і сьогодні становлять величезну медичну та соціальну проблему у всьому світі. Враховуюче вищезгадане, діабетичне ураження структур очного яблука і надалі залишається актуальною проблемою можливого розвитку діабетичного ураження рогівки. Метою нашого дослідження стало з’ясувати особливості мікроструктурної перебудови рогівки щура наприкінці четвертого тижня експериментального стрептозотоциніндукованого цукрового діабету. Методи. Дослідження проводили на 15 статевозрілих, безпородних білих щурах–самцях, масою 120-130 г. Експериментальний цукровий діабет викликали шляхом одноразового внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину фірми "Sigma" з розрахунку 7 мг на 100 г маси тіла (приготованому на 0,1 моль цитратному буфері, рΗ=4,5). Розвиток цукрового діабету контролювали впродовж 2 тижнів за зростанням рівня глюкози в крові, яку вимірювали глюкозооксидазним методом. Дослідження проводили з четвертого тижня експерименту на тваринах з рівнем глюкози понад 15,58 ммоль на 1 л. У роботі використовували 2 групи тварин: 1 ‑ група (10 тварин) ‑ з цукровим діабетом, що розвинувся (4 тижні після введення стрептозотоцину); 2 ‑ група була контрольною (5 тварин), отримували ін'єкції 0,9% фізіологічного розчину упродовж 4 тижнів Препарати для гістологічного дослідження готували за загальноприйнятою методикою. Мікроскопічні дослідження та фотографування препаратів здійснювали за допомогою мікроскопа МБІ – 1 і цифровим фотоапаратом Nicon D 3100. Результати та підсумок. Як показали наші дослідження, на більшості ділянок зовнішній епітелій був збережений, проте в клітинах базального, середнього та поверхневого шарів реєстрували альтеративні зміни. Клітини базального шару розташовувались нещільно. В базальному шарі траплялись епітеліоцити з вакуолізованою цитоплазмою та з ущільненим, однорідно базофільним, пікнотичним ядром. Клітини середнього та поверхневого шарів зовнішнього епітелію рогівки місцями розташовувались хаотично. У цих шарах також зустрічались епітеліоцити з вакуолізованою цитоплазмою. У наслідок дистрофічних та некротичних змін клітин базального та середнього шару в пласті зовнішнього епітелію рогівки траплялись вогнища деструктивно змінених епітеліальних клітин. Окрім цього, у задній частині строми рогівки матрикс забарвлювався неоднорідно, в окремих пластинках був дрібнозернистого ацидофільного вигляду. Кератоцити розташовувались розріджено. Цитоплазма окремих кератоцитів набухала, у ній була локалізована надмірна кількість нагромаджених дрібних ацидофільних зерен. Між сполучнотканинними пластинками строми рогівки та десцеметовою мембраною також траплялись ділянки набряку. Ендотелій передньої камери ока на окремих ділянках відшаровувався від десцеметової мембрани. Були присутні ділянки виточення рогівки де відзначали зменшення кількості рядів клітин середнього та поверхневого шарів. Між сполучнотканинними пластинками строми рогівки та десцеметовою мембраною також траплялись ділянки набряку з відшаруванням ендотелію передньої камери від десцеметової мембрани. Вивчення структурної перебудови у шарах рогівки наприкінці четвертого тижня експериментального стрептозотоциніндукованого цукрового діабету дасть можливість провести порівняння глибини патоморфологічних змін на різних термінах, що в подальшому сприятиме створенню патоморфологічного підгрунття для встановлення оптимальних з точки зору морфології термінів проведення медикаментозної корекції змін у шарах рогівки у субхронічний терміни впливу гіперглікемії з метою стабілізації виникаючих та в подальшому прогресуючих явищ діабетичного кератиту.