Рідкісний випадок цементуючої фіброми нижньої щелепи: патогістологічне дослідження

Анотація

Актуальність. Доброякісні фіброзно-кісткові ураження характеризуються заміщенням нормальної кісткової тканини сполучною, яка зазнає різного ступеня мінералізації. До основних форм фіброзно-кісткових уражень відносять фіброзну дисплазію, цементно-кісткову дисплазію та різні варіанти осифікуючої фіброми, такі як цементно-осифікуюча та цементуюча фіброми. Фіброзно-кісткові ураження мають подібні клінічні симптоми, рентгенологічні та гістологічні ознаки. Ці ураження є діагностичною проблемою для щелепно-лицевих хірургів і патологів. Тому комплексна оцінка цих уражень допоможе уникнути діагностичних помилок і поставити правильний діагноз, що стане запорукою правильного лікування та інформативного прогнозу. Мета. Встановити гістопатологічні особливості рідкісного випадку цементуючої фіброми нижньої щелепи для проведення диференційного діагнозу з іншими фіброзно-кістковими ураженнями та визначення прогнозу. Методи. Представлено рідкісний випадок цементуючої фіброми нижньої щелепи у пацієнта 34 років після діагностичного обстеження та хірургічного лікування в клініці хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Нами було проведене гістопатоморфологічне дослідження післяопераційного матеріалу, отриманого після ревізії патологічного вогнища на нижній щелепі зліва, висічення новоутвору та кюретажу в клініці хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії. Зразки тканини щелепи фіксували в 10% нейтральному забуференому розчині формаліну, декальцинували з подальшою дегідратацією в спиртах зростаючої концентрації та заливали парафіном. Гістологічні зрізи товщиною 5±1 мкм виготовляли з парафінових блоків на ротаційному мікротомі Leica RM2235, потім фарбували гематоксиліном та еозином за стандартною методикою. Діагностику проводили на мікроскопі Leica DM750 (Leica Microsystems GmbH). Результати. На мікроскопічному знімку множинні дрібні фрагменти сполучної тканини з фібробластами та невеликою кількістю судин. Фіброзно-клітинна строма характеризувалася переважанням хаотично розташованих веретеноподібних і зірчастих клітин з базофільними гіперхромними ядрами і мінімальною кількістю цитоплазми. Серед сполучної тканини були численні округлі, неправильної форми та злиті кальцифіковані комплекси типу цементу без реакції остеобластів. Крім того, виявлено невелику кількість кальцинованих кісткових балок з остеоїдом і остеобластами. Ортопанотомограма показала рентгенпрозоре чітке зображення в області 37,38 та під кутом нижньої щелепи. Підсумок. Цементуюча фіброма, як мезенхімальна доброякісна одонтогенна пухлина щелеп, походить із мезенхімальних бластних клітин періодонтальної зв’язки і утворює комбінацію цементоподібної тканини та фіброзної клітинної тканини. Діагностика цементуючої фіброми ґрунтується на клінічних і рентгенологічних даних ураження, а гістологічне дослідження підтверджує діагноз.