Міофібрилогенез: формування скоротливого апарату м'язових клітин (Огляд літератури. Питання інтеграції між науковими дисциплінами)

Анотація

Актуальність: Міофібрилогенез є критичним процесом для нормального функціонування м’язових клітин, оскільки від його ефективності залежить здатність м’язів скорочуватися та виконувати основні фізіологічні функції. Розуміння молекулярних та клітинних механізмів, що регулюють формування міофібрил, є важливим для фундаментальної біології та біомедицини. Порушення процесів міофібрилогенезу можуть призвести до розвитку різноманітних міопатій та інших захворювань, пов’язаних з м’язовою дисфункцією. Мета. Метою цього огляду є вивчення та формування загального уявлення про новітні концепції процесу взаємодії механізмів міофібрилогенезу на молекулярному та клітинному рівнях, зокрема, дослідження генетичної регуляції, процесів синтезу та організації скоротливих білків, а також цитоскелетної організації та міжклітинних взаємодій, що забезпечують стабільність та функціональну інтеграцію міофібрил. Методи. Систематичний пошук наукових публікацій у міжнародних наукових базах даних, таких як PubMed, Scopus та Google Scholar. Використання атласів та методичних матеріалів провідних університетів світу, що спеціалізуються на морфології. Аналіз віртуальних препаратів за ключовими методами, такими як флуоресцентна мікроскопія, електронна мікроскопія та методи генетичної модифікації. Результати. Міофібрилогенез включає генетичну регуляцію, синтез та організацію скоротливих білків, формування цитоскелетного каркасу, організацію саркомерів, міжклітинні взаємодії та механотрансдукцію. Цитоскелетна організація включає агрегацію актинових філаментів та зв’язок з десміновою мережею. Міофібрили дозрівають через міжклітинні взаємодії та взаємодію з саркоплазматичним ретикулумом та Т-трубочками. Механічні фактори впливають на диференціацію та адаптацію міоцитів. Підсумок. Міофібрилогенез є складним процесом, що включає генетичну регуляцію, синтез та організацію білків, біомеханічні впливи та міжклітинні взаємодії. Його розуміння є важливим для фундаментальної біології, медицини та для розробки методів відновлення м’язової тканини при патологічних станах.