Перебудови кістки нижньої щелепи після трансплантації октакальційфосфату: гістологічні, іму-ногістохімічні та ультраструктурні аспекти

Анотація

У статті представлені результати дослідження гістологічних, імуногістохімічних та ультраструктурних характеристик кістково-керамічного регенерату після трансплантації октакальційфосфату (ОКФ-Н) в експериментальний дефект нижньої щелепи кролика, оскільки повна та якісна регенерація кісток щелепно-лицевої ділянки, її механізми та динаміка залишаються не до кінця вивченими, потребують уточнення і деталізації. Мета дослідження – визначити динаміку гістологічних, імуногістохімічних та ультраструктурних змін у кістці нижньої щелепи кролика після її травматичного ушкодження із наступним заміщенням дефекту остеопластичним матеріалом ОКФ-Н. Методи. Досліди виконано на 45 кроликах-самцях віком 6-7 міс, масою 2,5-3,0 кг. 20 тварин становили контрольну групу, 20 – експериментальну. Ще 5 інтактних тварин було використано для вивчення нормальної структури кісткової тканини досліджуваної ділянки нижньої щелепи. До контрольної групи увійшли тварини з дефектом кісткової тканини, який загоювався під кров’яним згустком. Експериментальну групу складали кролики, у яких кістковий дефект заповнювали модифікованим натуральним октакальційфосфатом (ОКФ-Н). Контроль посттравматичного стану кісткової тканини в ділянці дефекту здійснювали впродовж 84 діб з використанням наступних методик: моделювання кісткового дефекту, світлооптична оцінка гістоструктури декальцинованої кістки, імуногістохімічне визначення експресії маркерів CD34, Calcitonin, Ki-67, трансмісійна електронна мікроскопія. Результати та підсумок. Остеокондуктивний ефект екзогенного модифікованого натурального октакальційфосфату реалізується через прискорення неоваскулогенезу з міграцією остеопрогеніторних клітин в напрямку від периферії до глибокої зони кістково-керамічного регенерату та через утворення численних остеогенних острівців по всьому його об’єму в перші три тижні після імплантації. Внаслідок анастомозування острівців десмального остеогенезу між собою та з відновленими трабекулами материнської кістки через 4 тижні після імплантації ОКФ-Н формується суцільна губчаста структура регенерату, яка складається з грубоволокнистих трабекул і фрагментів екзогенного октакальційфосфату, а також здійснюється відновлення періосту на поверхні імплантату з активацією остеокластів у периферичних трабекулах кістково-керамічного регенерату. Процеси ремоделювання поширюються від периферії до глибокої зони регенерату, що призводить до заміни грубоволокнистої тканини трабекул на примітивні кісткові пластинки з прискореним цитодиференціюванням численних остеоцитів. Через 5 тижнів після імплантації остеоцити з ультраструктурними ознаками зрілості з’являються поблизу відновлених мінералізованих остеонів материнської кістки і на поверхні гранул імплантованого октакальційфосфату у внутрішніх ділянках регенерату. Через 8 тижнів після імплантації ОКФ-Н на тлі компактизації новоутворених трабекул поблизу відновленого періосту відбувається нормалізація і стабілізація гістоархітектоніки остеонів у периферичних зонах регенерату, який повністю інтегрується з материнською кісткою. В глибокій зоні уповільнені процеси перетинчастого остеогенезу змінюються на активне ремоделювання з утворенням незрілих остеоцитів і примітивних кісткових пластинок. Через 12 тижнів після імплантації ОКФ-Н переважна частина кістково-керамічного регенерату містить повноцінно відновлену остеоцитарну лакуно-канальцеву систему. В глибокій зоні регенерату залишаються окремі осередки грубоволокнистої кісткової тканини, які містять помірну кількість активованих остеокластів, секреторно активні механоцити без імуногістохімічних ознак проліферації, а також дрібні ділянки фіброзування без залишків імплантованого матеріалу.