Флуоресцентні методи у морфологічній діагностиці туберкульозу органів дихання у ВІЛ-інфікованих пацієнтів

Анотація

Актуальність. Серед захворювань органів дихання у ВІЛ-інфікованих пацієнтів провідне місце займає туберкульоз (ТБ). Складнощі морфологічної діагностики ТБ пов'язані, перш за все, з його нетиповими гістологічними ознаками в умовах глибокої імуносупресії. З метою об'єктивізації гістологічного висновку про наявність туберкульозного враження, в морфології розроблена низка специфічних гістохімічних і флуоресцентних методів, які базуються на прямому чи опосередкованому виявленні M. tuberculosis (МБТ) в уражених тканинах. Мета – визначити доцільність та ефективність застосування флуоресцентних методів у морфологічній діагностиці туберкульозу органів дихання у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Методи. Морфологічне дослідження включало 37 випадків. Застосовані 2 методи: традиційний флуоресцентний метод (ФМ) та імуногістохімічне дослідження з поліклональним антитілом до М. Tuberculosis з флуоресцентною міткою (FITC). У групі дослідження зіставлені гістологічні висновки із заключним клінічним діагнозом та результатами мікробіологічного дослідження. Встановлені чутливість, специфічність та ефективність кожного з методів. Результати. При госпіталізації в третині випадків за результатами клініко-рентгенологічних даних та лабораторних досліджень були запідозрені різні форми ТБ органів дихання. У 26 випадках (70,3 %) при традиційному забарвленні препаратів гематоксиліном та еозином був установлений гістологічний діагноз туберкульозної інфекції. При виконанні ФМ отримано найбільшу кількість позитивних результатів (16 випадків, 84,2 %), тоді як при FITC методі МБТ були виявлені тільки в 11 випадках (57,9 %). Аналіз відносної кількості бактерій у зрізах показав переважання випадків із градацією «мало» та дещо менше випадків – «багато». У 4 випадках автопсій обидва флуоресцентних методи продемонстрували велику кількість бактерій в уражених тканинах. Більша чутливість визначена для ФМ методу – 88,0 %, проти 61,1 % при FITC. Специфічність FITC методу склала 90,5 %, а ФМ – 84,6 %. Загальна ефективність паралельного застосування 2-х флуоресцентних методів склала 69,1 %. Збіг результатів обох методів визначено у 22 випадках із 31 (70,9 %). Загалом, з використанням морфологічних флуоресцентних методів мікобактеріальна інфекція у ВІЛ-інфікованих пацієнтів була діагностована у 29 випадках (78,4 %), причому у 4 випадках (10,8 %) встановлено наявність мікобактеріальної інфекції у якості фонової патології. Підсумок. На момент госпіталізації більш аніж у половини пацієнтів з ВІЛ-інфекцією (59,5 %) результати клініко-лабораторних та рентгенологічних даних не дозволяють визначити справжній характер патологічного процесу. Традиційне дослідження гістологічних препаратів із забарвленням гематоксиліном та еозином дозволило діагностувати мікобактеріальну інфекцію у 70,3 % випадків. Застосування флуоресцентних методів підвищило ефективність морфологічної діагностики мікобактеріальної інфекцій на 10,8 %. Флуоресцентний метод продемонстрував високий показник чутливості (88,0 %), тоді як показник специфічності був вище при імунофлуоресцентному методі (90,5 %). Загальна ефективність застосування флуоресцентних методів для виявлення M. tuberculosis склала 69,1 %, що свідчить про доцільність застосування цих методів у випадках діагностики мікобактеріальної інфекцій.