Morphologia

Морфологічні характеристики скоротливого апарату міокарда щурів під дією гіпоксії (літератур-ний огляд і перспективи досліджень)

2025-03-31T18:16:04+03:00

Актуальність. Проведення модельних експериментів на різних вікових групах лабораторних щурів при хронічному навантаженні гіпоксією є актуальним і допомагає вивчати перебудови в ультраструктурі тканин серця з наукової перспективі. Дослідження адаптації серця до гіпоксії допомагає розкрити механізми, які дозволяють серцю функціонувати в умовах низького рівня кисню. Дослідження на різних вікових групах щурів може допомогти визначити, як вік впливає на адаптацію та ультраструктуру серця під час гіпоксії. Загальна актуальність полягає в підвищенні нашого розуміння реакції серця на гіпоксію. Мета цього дослідження є розуміння впливу гіпоксії на серця щурів на різних етапах їхнього життя, включаючи новонароджених, молодих та дорослих тварин. Це допомагає розширити наше розуміння адаптаційних механізмів серця та може мати значущі наслідки для нормальної анатомії лабораторних тварин, їхньої біології та всебічного розуміння ультраструктурної перебудови компонентів скорочувального апарату серцевої-м’язової тканини. Методи. Систематичний огляд літератури, мета-аналіз, аналіз вмісту, оцінка якості джерел, вилучення і обробка інформації. Результати. Хронічна гіпоксія впливає на структуру міофібрильного апарату міокарда щурів на різних етапах розвитку (від народження до 6 місяців) наступним чином: Новонароджені щури (1 тиждень після народження): Гіпоксія може спричинити гіпертрофію міокарда та збільшення кількості капілярів для поліпшення кровопостачання. Молоді щури (1 місяць після народження): Під впливом гіпоксії спостерігається гіпертрофія міокарда, збільшення кількості фіброзних тканин та можлива перебудова судин. Молоді щури (3 місяці після народження): Гіпоксія може призвести до подальшого збільшення міокарда, змін в структурі та функціональних параметрах, а також розвитку нових судин. Дорослі щури (6 місяців після народження): На цьому етапі можливі значні зміни, включаючи гіпертрофію, перебудову судин, зміни в функціональних параметрах та структурні особливості міокарда. Підсумок. Хронічна гіпоксія впливає на морфологію міокарда у щурів на різних етапах їх розвитку, що призводить до змін у розмірах, структурі та функціональності серця на всіх рівнях його структурної організації.

Епоніми в нейроанатомії: центральна нервова система

2025-04-01T08:33:53+03:00

Незважаючи на виключення з Міжнародної анатомічної номенклатури в 1955 році, епонімічні назви досі активно використовуються в роботі фахівцями різних галузей медицини і науковцями теоретичних дисциплін. Епоніми наведені в останньому перегляді Анатомічної термінології, прийнятої Міжнародною федерацією анатомічних асоціацій, а також в Міжнародній нейроанатомічній термінології, затвердженій Міжнародною федерацією анатомічних асоціацій у 2019 році. Метою написання даної статті стало актуалізувати вивчення епонімів структур центральної нервової системи (ЦНС), що зустрічаються у вітчизняній та іноземній літературі, а також широко використовуються клініцистами в практичній діяльності. Пошук і відбір літератури для систематичного огляду проведений авторами незалежно в базах даних PubMed, Scopus та Cochrane за ключовими словами «епонім», «анатомічна термінологія», «центральна нервова система», «нейроанатомія», у повних текстах статей англійською та українською мовами за результатами досліджень з рівнем доказовості I – III. Представлена стаття доповнює історію становлення анатомічної та медичної термінології та є частиною дослідницької роботи, започаткованої видатним вітчизняним вченим, професором кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та топографічної анатомії, д.мед.н. Волошиним М.А. Інтенсивний розвиток нейронаук в останні роки вимагає необхідності перегляду анатомічної номенклатури та навіть створення окремої Міжнародної нейроанатомічної термінології, в якій зберігаються епонімічні назви. В результаті проведеного дослідження актуальних літературних джерел з більш ніж 200 епонімічних термінів з анатомії ЦНС, обрано 50, які найчастіше використовуються в сучасній клінічній нейроанатомії. Терміни представлено у вигляді систематизованого списку, структурованого відповідно до частин головного і спинного мозку. Також наведено стислі дані про науковців, які є персоналізованим відображенням історії розвитку анатомічної науки. В подальшому планується провести більш детальну систематизацію епонімів, пов’язаних із периферійною нервовою системою та оболонами мозку.

Лінійні та просторові розміри лобових пазух осіб зрілого віку за даними комп’ютерної томографії

2025-04-01T09:34:09+03:00

Актуальність. Серед усіх приносових пазух особливе місце займають лобові пазухи, що зумовлено, зокрема, значною варіабельністю їх форми, розмірів та топографії. Численні дослідження присвячені вивченню особливостей їх закладки, розвитку та будови упродовж різних вікових періодів онтогенезу. Метою нашого дослідження стало з’ясування закономірностей співвідношення лінійних та просторових розмірів лобних пазух осіб різної статі різних періодів зрілого віку. Методи. Дослідження виконане шляхом опрацювання 40 серій анонімізованих комп’ютерних томограм осіб зрілого віку з архіву ПП «Центр літотрипсії» (м. Львів). До рандомізованої вибірки опрацьованих матеріалів увійшли серії КТ 20 чоловіків та 20 жінок, по 10 осіб у вікових групах до 35 років та після 35 років. Всі обстежені особи не мали діагностованих чи виявлених в ході обстеження патологічних змін та травм у ділянці носа і лобової кістки. Обстеження проведене на апараті Siemens SOMATOM GO.UP 32 (64). Визначення обʼємів лобової пазухи було виконано в програмному застосунку Vidar Dicom Viewer у версії від 12.08.2022 Статистичні обрахунки проводились із використанням програмного забезпечення BioStat LE 7.6.5 та IBM SPSS Statistics 21. Іх результати представлені у вигляді Me (25%; 75%), де Ме – медіана, 25% – 25-й процентиль (перший квартиль), 75% – 75-й процентиль (третій квартиль). Різницю між групами вважали достовірною при р<0.05. Результати. Встановлено, що всі досліджувані лінійні розміри у чоловіків є більшими, ніж у жінок. Розміри лобових пазух у чоловіків та жінок обох вікових груп характеризуються вираженою асиметричністю, виняток становлять показники глибини пазух у жінок, зокрема – після 35 років. Об’єми лобових пазух у чоловіків є істотно більшими, ніж у жінок, виняток складають ліві пазухи у групі до 35 років. У чоловіків вікова динаміка об’єму лобових пазух співпадає справа з динамікою показників їх ширини, а зліва – з динамікою висоти, ширини та глибини. У жінок вікова динаміка об’єму лобових пазух справа співпадає з динамікою їх ширини, а зліва – глибини. Підсумок. Лінійні розміри та об’єм лобових пазух у осіб чоловічої та жіночої статі різних періодів зрілого віку характеризуються значною варіабельністю та потребують подальшого вивчення для з’ясування закономірностей їх вікової динаміки.

Порто-синусоїдна судинна хвороба печінки при системному склерозі: опис випадку

2025-04-01T09:50:38+03:00

Актуальність. При виявленні судинних уражень печінки, особливо, якщо вони не супроводжуються чіткими клінічними симптомами, патологи можуть зустрітися із труднощами щодо опису та інтерпретації патологічних проявів, зумовленими недостатнім вивченням даної патології та суперечливою термінологією. Мета – опис рідкісного варіанту порто-синусоїдної судинної хвороби печінки у хворого на системний склероз. Методи. Патоморфологічне дослідження тканини печінки та легень (некропсії) із застосуванням гістологічних методів. Результати. 44-річний хворий з підтвердженим (клінічно та патоморфологічно) діагнозом «системний склероз» помер на фоні дихальної недостатності. При автопсійному дослідженні крім ознак, характерних для системного склерозу (дифузний пневмофіброз за типом неспецифічної інтерстиційної пневмонії та плевропульмональний фіброеластоз). було виявлено зміни судинного русла легень та печінки. Останні можна віднести до декількох морфологічних патернів: повна облітерація судин середнього калібру із заміщенням концентричними ламінарними стуктурами, формування гіперваскуляризованих ділянок рихлого позаклітинного матриксу з тонкостінними судинами на місці передіснуючих судин, потовщення стінок судин за рахунок гіперплазії та/або склерозу зі стенозом просвіту. Для таких уражень печінкових судин підходить відносно новий термін – порто-синусоїдна судинна хвороба печінки, який не передбачає наявності клінічних ознак портальної гіпертензії, що і спостерігалось у нашому випадку. Генез васкулопатії залишається нез’ясованим, проте імовірно важливу роль відіграють порушені клітинно-матриксні (ендотелій, міофібробласти) взаємодії, характерні для системного склерозу. Підсумок. Незважаючи на рідкість порто-синусоїдної судинної хвороби печінки, у кожному випадку виявлення судинних змін при дослідженні тканини печінки необхідно проводити ретельний клініко-анатомічний аналіз, з урахуванням існуючих на сьогодні наукових даних, оскільки це може мати значення як для оцінки прогнозу захворювання, так і для вибору адекватної терапії.

Основні аспекти введення адеметіоніну на ранніх етапах експерименту при корекції стрептозотоцин-індукованого цукрового діабету з характеристикою наявності та топографії ліпідних включень у печінці

2025-04-01T10:04:52+03:00

Основою морфологічних змін печінки при ЦД є накопичення жирових включень з наступним розвитком неалкогольної жирової хвороби печінки, яка веде до інсулінорезистентності. Ланцюг негативних взаємообумовлених процесів можна усунути застосуванням гепатопротекторної терапії. Адеметіонін (Гептрал) – дієвий при таких змінах. Мета: встановити основні аспекти введення адеметіоніну через 14 та 28 діб експерименту з оцінкою наявності, можливої динаміки та топографії жирових включень у печінці щурів при стрептозотоциновому цукровому діабеті та його корекції. Методи. Досліджено 40 статевозрілих щурів-самців, які поділені на 3 групи: І - 4 інтактні; ІІ – включає 3 експериментальні підгрупи по 10 щурів, яким змодельований стрептозотоциновий діабет: 2А – без лікування; 2В – з 14 дня інсулінокорекція; 2С - з 14 дня корекція інсуліном та адеметіоніном; ІІІ – 6 контроль. Діабет змодельований стрептозотоцином («Sigma», США). Результати. У групі 2А через 14 діб з’являються дифузні дрібновакуольні ліпідні включення. Топографічно: їх найбільше у zona intermedia (ІІ) та peripherica (І). Практично вільною є zona centralis (ІІІ). Через 28 діб в зрізах печінки підгрупи 2А відзначається значне збільшення кількості жирових крапель. Наявні масові дрібно- та середньокаліберні включення, подекуди зливного характеру в ІІ та І зонах. Зонa ІІІ містить дрібні та поодинокі середньокаліберні включення. Через 28 діб у печінці підгрупи 2В включень значно менше; поодинокі дрібнокрапельні, переважно – у зоні ІІ. Через 28 діб в печінці щурів підгрупи 2С жирових включень практично немає. Підсумок. Оптимальна стартова доза адеметіоніну при корекції декомпенсованого діабету складає 4 мг/кг маси тіла на добу, нерекомендована – 12 мг/кг. Підтримуюча – 8 мг/кг, при яких рівень ліпідних включень у печінці відповідав нормі.

Деякі аспекти співвідношення морфологічних змін судин суглобової капсули, субхондральної кістки та суглобового хряща при серцево-судинних захворюваннях з ураженням нижніх кінцівок

2025-04-01T10:28:34+03:00

Актуальність. Точний патогенетичний механізм (або механізми) остеоартрозу досі невідомий, незважаючи на сучасні досягнення в діагностиці, що пояснює доклінічну та клінічну неефективність низки потенційних фармакологічних терапій, що модифікують захворювання. Потреба в підвищенні ефективності терапії цього поширеного захворювання зумовлює подальші дослідження його патогенезу. Мета. Визначення можливих патогенетичних механізмів остеоартрозу шляхом дослідження зв’язку судинних змін капсули суглоба із морфологічними змінами суглобового хряща та субхондральної кістки. Методи. Проведені гістологічні дослідження суглобових тканин 30 нижніх кінцівок ампутованих у осіб із судинними захворюваннями нижніх кінцівок без клінічного діагнозу остеоартрозу. Результати. В зразках капсули колінного суглобу виявлені ознаки артеріосклерозу з облітерацією до 90 % просвіту судин та прояви венозного тромбозу з явищами реваскулярізації тромбів. При цьому в субхондральній кістці виявлені явища з тяжкого остеопорозу із склерозом та фіброзною перебудовою жирової тканини, а в суглобовому хрящі – явища дистрофії із розволокненням поверхневого шару. Підсумок. Патологічні зміни судин капсули суглоба та субхондральної кістки в структурі серцево-судинних захворювань та зумовлені ними прояви дистрофічної деструкції суглобових тканин можна розглядати як провідний патогенетичний механізм первинного ОА. Перспективи подальших розробок. Доцільні подальші дослідження співвідношення морфологічних змін суглобових тканин шляхом співставлення зразків різних контингентів осіб.

Динаміка імуногістохімічних змін поперекового відділу спинного мозку за умов ударно-хвильового впливу

2025-04-01T10:49:04+03:00

Актуальність. У зв’язку з нинішніми реаліями в Україні, бойова хірургічна травма стала однією з найактуальніших проблем 2014 року та зросла в рази. Поранення хребта і спинного мозку в загальній структурі бойової хірургічної травми не перевищують 2%, але супроводжуються високою летальністю (від 19,1 до 52,9%) і стійкою втратою працездатності в більшості випадків поранень. Метою нашої наукової роботи стало дослідити динаміку мікроскопічних змін, які відбуваються у поперековому відділі спинного мозку при ударно - хвильовому впливі за допомогою іммуногістологічних методів дослідження. Результати. На мікроскопічному рівні після дії ударної хвилі з терміном впливу 7-ми діб було виявлено збільшення розмірів нейронів, інтерстиціального простору, що свідчило про наслідки впливу ударної хвилі, які більш виразно супроводжувалися пастозністю, гіперемією судин і набряк їх ендотелію, що іммуногістохімічно підтверджувало більш накопичення маркеру ендотеліальної NO-синтази у першої експериментальної групі і зменшення накопичення HIF-1ɑ маркеру гіпоксії у даної експериментальної групі, але підвищення у цій групі маркеру eNos у зрівнянні з другою та третьої групою, внаслідок активації адаптивних процесів мікроциркуляторного русла та апарату енергозабезпечення клітин, що виникають в нейроцитах після дії ударної хвилі через 14-ть діб. Підсумок. Вплив ударної хвилі більш має морфологічні судинні виразкові наслідки в гострий та ранній періоди, які мають повільний, але зворотній характер проявів на структурні елементи нервової тканини спинного мозку, але у пізньому періоді, внаслідок виразно гіпоксичних процесів, ці наслідки мають більш деструктивно прогресуючий характер, що і підтвердило на мікроскопічному рівні експресію HIF-1ɑ - маркеру гіпоксії у третьої експериментальної групи.

Особливості морфофункціональної перебудови паренхіми сім’яників щурів на тлі оклюзії аорто-клубового сегменту (експериментальне дослідження)

2025-04-01T11:15:12+03:00

Актуальність. До найбільш частих чинників що призводять до розладів органної гемодинаміки яєчка відносять: варикозне розширення вен лозоподібного сплетення (10-35 %), наявність косої пахвинної грижі (1 %), або ж проведена герніопластика. За згаданих умов відбувається часткова компресія структур сім’яного канатика, внаслідок чого виникає гостра або ж хронічна ішемія яєчка, підвищення в ньому венозного тиску та розлади терморегуляції органу. Мета. Встановити особливості та характер динаміки перебудови судинного русла сім’яників білих щурів при дозованому стенозі аорто-клубового сегменту. Методи. Експеримент проведено на 48 білих безпородних статевозрілих щурах-самцях. Експериментальну групу склали 36 тварин із модельованим дозованим стенозом аорто-клубового сегменту. На 1, 3, 7 та 14 день тварин виводили із експерименту та проводили оцінку стану. Результати. За добу після експериментального стенозу аорто-клубового сегменту під час мікроскопічного дослідження структур яєчка було виявлено значний набряк строми органу. На третю добу спостереження попередньо виявленні ознаки розладів органного кровообігу яєчка продовжували наростати. Набряк інтерстиціальної тканини яєчка незначно зменшився, проте до нього приєднались зміни у структурі клітин сперматогенного епітелію. На 7-й день експерименту при помітному зменшенні набряку між петлями сім'яних канальців почали виявлятися дистрофічні зміни в тканині яєчка. Зокрема артерії більшого калібру були розтягнутими за рахунок значного кровонаповнення. На 14-й день спостереження були виявлені ознаки порушень органної гемодинаміки, що призвели до порушень трофіки сім'яників у експериментальних тварин. Проявом таких змін було виражене артеріальне та венозне повнокров’я. Підсумок. Результати виконаного гістологічного дослідження свідчать про те, що експериментальний стеноз аорто-клубового сегменту призводить до значних розладів кровообігу у сім’яниках щурів-самців.

Морфофункціональні зміни в яєчках щурів на тлі отруєння ацетилсаліциловою кислотою

2025-04-01T11:35:33+03:00

Актуальність. Однією з важливих причин порушення репродуктивної функції чоловіків є медикаментозний вплив на репродуктивну функцію, і саліцилати, які є компонентами багатьох лікарських препаратів, відіграють важливу роль у цьому процесі. Токсичність саліцилатів становить серйозну загрозу для чоловічого репродуктивного здоров’я. Проте для більш глибокого розуміння механізмів розвитку отруєнь саліцилатами та, відповідно, для розробки ефективних методів їх попередження і лікування, морфологічні дослідження відіграють важливу роль. Мета. Визначити особливості структурної перебудови яєчок та їх кровоносних русел у самців білих щурів при експериментальному впливі токсичних доз ацетилсаліцилової кислоти. Методи. Експеримент проведено на 42 білих лабораторних щурах-самцях, які були розділені на контрольну і експериментальну групи. Експериментальну групу склали 32 білих щура-самця в яких моделювалось хронічне отруєння, його проводили шляхом щоденного до шлункового введення ацетилсаліцилової кислоти. Результати. За результатами проведених досліджень було встановлено, що через 7 добу після введення ацетилсаліцилової виникали певні морфофункціональні зміни, основу яких склали розлади органного кровообігу, які проявлялися у вигляді помірної вазоконстрикції, на тлі якої виникла ішемія, що призводила до смерті епітеліальних клітин. Через 14 діб експерименту відбувалася часткова компенсація виявлених попередньо змін з ознаками нормалізації органного кровотоку. Але вже через 21 добу характерним був повторний розвиток певних судинних реакцій, які полягали у підвищенні тонусу артеріол і артерій з одночасним потовщенням їх стінок і звуженням просвіту та зниженням пропускної здатності. Підсумок. За результатами проведених досліджень було встановлено, що тривале хронічне отруєння ацетилсаліцилової кислоти призвело до певних судинних реакцій, які полягали у підвищенні тонусу артеріол і артерій з одночасним потовщенням їх стінок і звуженням просвіту та зниженням пропускної здатності.

Фетальна ультразвукова анатомія і морфометричні параметри малогомілкової кістки

2025-04-01T11:50:34+03:00

Актуальність. Сьогодні неможливо уявити ефективну роботу акушерів-гінекологів без використання ультразвукових досліджень (УЗД). Оцінка параметрів скелета має вирішальне значення для раннього виявлення затримки розвитку плода, уроджених вад розвитку (УВР). Під час звичайних УЗД вимірюють біпаріетальний розмір, окружність голови, окружність живота та довжину стегнової кістки плода. Однак, якщо є підозра на будь-яку скелетну аномалію чи затримку внутрішньоутробного розвитку (ВУР) необхідно додатково виміряти й інші довгі трубчасті кістки. Метою роботи було дослідити морфометричні параметри довжини правої і лівої малогомілкових кісток та встановити кореляційні зв’язки між довжинами правої і лівої малогомілкових кісток і довжиною відповідної нижньої кінцівки упродовж плодового періоду розвитку людини та тім’яно-куприковою довжиною плода. Методи. УЗД кісток гомілки 30 плодів людини виконано згідно договору про співпрацю між “YUZKO MEDICAL CENTER” і закладом вищої освіти Буковинським державним медичним університетом. Морфометричне дослідження проведено на препаратах нижніх кінцівок 39 плодів людини 81,0-375,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД). Статистичні розрахунки проводилися за допомогою вбудованих можливостей МS Ехсеl. Результати. Визначено морфометричні параметри довжини правої і лівої малогомілкових кісток у плодовому періоді онтогенезу людини. З 4-го по 10-й місяці ВУР довжина правої малогомілкової кістки зростає в 2,66 рази (з 23,90±2,29 мм до 63,63±1,04 мм). Привертає увагу те, що довжина лівої малогомілкової кістки також збільшується в 2,66 рази – з 24,09±1,58 мм до 64,1±0,87 мм відповідно. Підсумок. Аналіз отриманих даних вказує на відносно рівномірний ріст довжини правої і лівої малогомілкових кісток упродовж плодового періоду онтогенезу людини. З’ясовано два періоди інтенсивного зростання довжини правої і лівої малогомілкових кісток у плодів людини: з кінця 5-го до кінця 6-го місяців та з кінця 7-го до середини 8-го місяців. Сповільнене збільшення довжини малогомілкових кісток відбувається на 4-му та 9-10 місяцях внутрішньоутробного розвитку.

Дексаметазон та гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор впливають на морфологію перигематомної ділянки у мозку щурів з локальним геморагічним інсультом

2025-04-01T13:16:00+03:00

Актуальність. Визначальними показниками для оцінки ефектів лікарських засобів на тваринних моделях інсульту вважають функціональні тести, морфологічні особливості перигематомної ділянки, динаміка та інтенсивність міграції клітин з прозапальним фенотипом. Мета. Дослідити динаміку змін функціонального стану щурів з інсультом та міграції CD44+ клітин у перигематомну ділянку після введення дексаметазону та гранулоцитарного колонієстимулюючого фактору. Методи. У щурів моделювали односторонній геморагічний інсульт, підшкірно вводили дексаметазон, фактор росту (rHuG-CSF) та їх комбінацію на 1, 2 і 3 добу дослідів. Оцінювали результати тестів «інвертований тест» та «вихід на платформу», морфометрично вимірювали об’єм гематоми, імуногістохімічно виявляли CD44+ клітини у перигематомній ділянці мозку, активність їх міграції оцінювали за 3-бальною шкалою. Результати. Після моделювання інсульту у щурів різко погіршились результати тестувань через 1 та 3 доби, а через 10 діб спостерігали часткове відновлення. Сила хапального рефлексу у «інвертованому тесті» достовірно зменшилась, а час виконання тесту «вихід на платформу» збільшився. Результати проходження «інвертованого тесту» та тесту «вихід на платформу» характеризувались залежністю слабкої та середньої сили щодо об’єму гематоми. Дексаметазон вплинув на розвиток клітинних реакцій у перигематомній ділянці через затримку міграції CD44+ клітин та елімінації формених елементів крові макрофагами, а фактор росту сприяв інфільтрації CD44+ клітин у перші 3 доби досліду. Висновки. Функціональні тести дали можливість кількісно оцінити прояви неврологічного дефіциту (хапальний рефлекс, сила передньої кінцівки) у тварин, яким моделювали інсульт, без появи парезу кінцівки. Міграція CD44+ клітини до перигематомної ділянки потенційно пов’язана з ремоделюванням пошкодженої тканини мозку та елімінацією гематоми. Дія дексаметазону позначилась у затримці відновлення функції кінцівки та міграції CD44+ клітин до ділянки крововиливу, тоді як фактор росту сприяв більш ранній появі CD44+ клітин.

Імуногістохімічне дослідження Т-лімфоцитів в шкірі хворих на вульгарний псоріаз

2025-04-01T13:29:59+03:00

Актуальність. Поглиблене вивчення імуногістохімічних особливостей запальних процесів у морфологічних елементах шкірної псоріатичної висипки є важливим для отримання новітніх даних з патогенезу псоріазу. Мета - визначити вміст СД3+-, СД4+-, СД8+- лімфоцитів в біоптатах шкіри хворих на вульгарний псоріаз в період загострення захворювання. Методи. Проведено дослідження з використанням імуногістохімічних методів вмісту СД3+-, СД4+-, СД8+-лімфоцитів у запальному інфільтраті шкіри хворих на вульгарний псоріаз. Результати. Проведене дослідження показало, що загострення вульгарного псоріазу характеризується збільшенням в осередку запалення клітин лімфоцитарного ряду. Найбільш представленою є клітинна ланка - CD4+, CD8+, з переважанням CD8-позитивних клітин. Підсумок. Запальний процес в шкірі при псоріазі розвивається в результаті імунопатологічних реакцій, про що свідчить переважання в запальних інфільтратах CD4+- та CD8+-лімфоцитів

Динаміка перебігу різних видів посттравматичної регенерації кісткової тканини нижньої щелепи за даними рентгенографії

2025-04-01T13:48:24+03:00

Актуальність. Сьогодні в клініці хірургічної стоматології широке застосування знаходять остеопластичні матеріали, що використовуються для заповнення кісткових дефектів, в тому числі після кісткоруйнуючих травм та видалення зубів, з метою збереження об’єму та якості кісткової тканини коміркових ділянок щелеп. Метою нашого дослідження стало порівняння динаміки регенерації кісткової тканини нижньої щелепи кролика та відновлення її якості після нанесення кісткоруйнуючої травми із застосуванням різних методів її корекції. Методи. Дослідження проведене на 20 статевозрілих кроликах-самцях віком 6-7 місяців, вагою 2,5-3 кг. Всіх тварин було розділено на контрольну та 2 експериментальні групи по 5 кроликів. Ще 5 інтактних тварин було обстежено для визначення нормальних показників щільності кісткової тканини в ділянці нанесення травми. Тваринам контрольної та експериментальних груп під комбінованим знечуленням білатерально на рівні беззубої ділянки коміркової частини нижньої щелепи за допомогою стоматологічного бора наносили кісткоруйнуючу травму у вигляді шахти глибиною 4 мм та шириною 3 мм. До контрольної групи увійшли тварини з дефектом кісткової тканини, який загоювався під кров’яним згустком. 1-ша експериментальна група – тварини, яким кістковий дефект заповнювали кісткозамінним матеріалом CompactBoneB. 2-га експериментальна група – тварини, яким кістковий дефект заповнювали природною матрицею для формування нових кісткових клітин Collacone від Botiss dental. Контроль стану кісткової тканини в ділянці нанесеного дефекту здійснювали через 7, 14, 21, 28, 35 діб після нанесення травми. Рентгенографію щелеп виконано на апараті ZooMax^LG. Денситометричне дослідження якості кісткової тканини проводили у програмі VixWin PRO. Щільність кісткової тканини визначали в умовних одиницях сірості (УОС). Результати. Показник мінеральної щільності кісткової тканини нижньої щелепи в ділянці втручання в нормі становить 71,25+1,02 УОС. З’ясовано, що посттравматична регенерація кісткової тканини, має різний перебіг в залежності від матеріалу, яким заповнено кістковий дефект. При загоєнні кісткової травми під кров’яним згустком динаміка щільності кісткової тканини в ділянці травми упродовж 35 діб має плавний перебіг з незначним підвищенням показників у порівнянні з нормою. При заповненні дефекту остеопластичними матеріалами спостерігаємо виражену динаміку зміни досліджуваного показника з різкими перепадами на різних термінах експерименту (в залежності від застосовуваного матеріалу). Підсумок. При заповненні кісткового дефекту кісткозамінним матеріалом CompactBoneB, через 35 діб після травми показник мінеральної щільності кісткової тканини в ділянці експерименту повертається до норми. При заповненні кісткового дефекту природною матрицею для формування нових кісткових клітин Collacone від Botiss dental та при загоєнні під кров’яним згустком через 35 діб експерименту щільність кісткової тканини у ділянці травми залишається істотно вищою від нормальних показників.

Реабілітація пацієнтів із зубощелепними аномаліями після хіруругічної корекцій порушень архітектоніки присінка рота

2025-04-01T14:59:06+03:00

Актуальність. Лікування операційних ран у пацієнтів із зубощелепними аномаліями є важливим після пластики букальних вуздечок є актуальним. Мета. Підвищення ефективності медикаментозного лікування пацієнтів із патологічним прикусом після пластики букальних вуздечок. Методи. Обстежено та проліковано 30 хворих. Хворим проводили хірургічну корекцію порушень архітектоніки присінка рота (букальні вуздечки), запропонованим нами методом з використанням піднебінних аллотрансплантатів. Хворим І групи (15 осіб) у післяопераційному періоді призначали стандартне лікування, хворим ІІ групи (15 осіб) лікування доповнене препаратом на основі гіалуронової кислоти. Проводили клінічне дослідження, де основним моментом було визначення висоти прикріплення букальних вуздечок та вуздечки губи, наявності змін у тканинах пародонта за рзультатами індексної оцінки. Вивчали стан операційної рани та процеси утворення післяопераційного рубця, проводили цитологічне дослідження слизової оболонки за Г.В.Банченко. Результати. У всіх пацієнтів до лікування діагностовано порушення архітектоніки присінка рота, що проявлялися високо прикріпленими букальними вуздечками та вуздечками губи на нижній щелепі (менше 5мм); низько прикріпленими букальними вуздечками та вуздечками губи на верхній щелепі (менше 5мм). У хворих ІІ групи спостерігали достовірну різницю індексної оцінки тканин пародонту та цитологічних характеристиках (p≤0,05) та формування нормотрофічного рубця, який не зумовлював травмуючої дії на тканини пародонта, положення окремої групи зубів. У ІІ групі хворих прослідковували достовірну різницю феномену “наповзаючого прикріплення” у порівнянні з І групою (p≤0,05). Підсумок. Хірургічна корекція присінка рота є важливим етапом комплексного лікування хворих із зубощелепними аномаліями. Цитологічні характеристики слизової оболонки присінка рота і клінічні характеристики післяопераційного рубця вказують на переваги використання генгігелю у післяопераційному періоді.

Вплив корекції на динаміку патоморфологічних змін у шарах сітківки при опіоїдній ретинопатії на ранніх термінах експериментального опіоїдного впливу

2025-04-01T15:23:59+03:00

Актуальність. У фаховій вітчизняних та закордонній літературі велике значення приділяється дослідженню сітківки та процесам її структурних змін за умов впливу різних чинників та нозологій. Але і досі лишається невирішеною проблема корекції опіоїдної ретинопатії у субхронічний періоди експериментального опіоїдного впливу. Мета дослідження — з’ясувати особливості патологічних змін у шарах сітківки та ланках її гемомікроциркуляторного русла у субхронічний період корекції опіоїдної ретинопатії при експериментальному опіоїдному впливі. Методи. Матеріал дослідження — статево зрілі, безпородні щури – самці в кількості 34 ‑ ри тварини, масою 160 - 270 г, віком 4,5 – 7,5 місяців. Тваринам проводили ін’єкції препарату налбуфін дом’язово, щоденно 1 раз на добу. Початкова доза налбуфіну впродовж перших 2–х тижнів становила 0,212мг/кг. Ультраструктурні препарати готували за загальноприйнятою методикою. За умов двотижневого введення опіоїду з подальшою чотиритижневою його відміною виявлено, дегенеративні зміни в пігментному епітелії, зовнішніх та внутрішніх сегментах фоторецепторів, аксонах зовнішнього сітчастого шару, амакринових, біполярних та гангліонарних клітинах сітківки. Присутнє явище гіперемії та помірний периваскулярний набряк у судинах внутрішнього сітчастого шару. Через шість тижнів у щурів, яким впродовж двох тижнів вводили опіоїд, а згодом було проведена його відміна з подальшою корекцією пентоксифіліном впродовж чотирьох тижнів, спостерігали прояви загальної тенденції до покращення, що проявлялися незначними дегенеративними змінами пігментного епітелію та деструкцію мембранних дисків зовнішніх сегментів фоторецепторів. Через шість тижнів у щурів, яким впродовж двох тижнів вводили опіоїд, а згодом впродовж чотирьох тижнів продовжували вводити опіоїд з паралельним введенням пентоксифіліну, виявлено гіперемію та периваскулярні набряки в судинах хоріоідеї. Дегенарація та некрози пігментного епітелію, дегенерація та деструкція мембранних дисків, дегенерація гангліонарних нейронів, гіперемія, стази та перивазальні набряки в судинах гангліонарного шару, шару нервових волокон, реактивні та місцями некротичні зміни клітин Мюллера. Результати проведеного дослідження засвідчують, що при двотижневому опіоїдному впливі найбільш прогностично сприятливими були показники у групі де була проведена повна відміна з подальшою корекцією препаратом пентоксифілін. Також можна зробити висновок, що при проведенні корекції опіоїдної ретинопатії її неможна проводити препаратами антибрадикінінової групи (пентоксифілін) без повної відміни опіоїду бо це сприяє різкому наростанню патоморфологічних проявів у шарах сітківки і є прогностично несприятливим моментом.

Електронномікроскопічне дослідження надниркових залоз щурів в ранні терміни після термічного опіку

2025-04-01T15:52:54+03:00

Актуальність проблеми термічних уражень визначається відносно високою частотою їх виникнення в побутових і виробничих умовах, тяжкістю опікової травми, складністю і тривалістю лікування хворих з опіками, різким зниженням якості життя, частою інвалідизацією та високою летальністю. Мета - дослідити зміни мозкової речовини надниркових залоз щурів в ранні терміни після термічного опіку на електронномікроскопічному рівні. Методи. Дослідження проведено на білих щурах репродуктивного віку, яким моделювали термічний опік шкіри. Шматочки надниркових залоз обробляли по загальноприйнятій методиці, виготовляли ультратонкі зрізи, які потім досліджували та фотографували під електронним мікроскопом. Результати. На 1 добу спостереження цілісність стінки синусоїдних гемокапілярів не порушена. Ендотелій характеризувався локальним набряком цитоплазми. Ендотеліоцити характеризувалися відносно неушкодженою ультраструктурою ядра, проте в цитоплазмі відмічено регрес кількості органел. На 3 добу після опіку в просвіті деяких гемокапілярів реєстрували продукти аутолізу клітин, що свідчить про розвиток дистрофічних змін на тлі опіку, порушення цілісності судин. Товщина периферійної зони ендотелію гемокапілярів мала тенденцію до зменшення, тобто відмічені ознаки регресу гідропічної дистрофії ендотеліоцитів. Навколо уражених і стазованих судин реєстрували ендокриноцити з вираженим набряком та редукцією органел, в першу чергу мітохондрій. В період 7-14 доби спостереження встановлено стан синтетичного виснаження ендокриноцитів, про що свідчить різка дегрануляція значної кількості епі- та норепінефроцитів. Мікроциркуляторні зміни морфологічно проявлялися набряком ендотелію гемокапілярів і, як наслідок, дезорганізацією периваскулярних ендокриноцитів із розвитком дистрофічних порушень. На тлі розладів регіонарної гемодинаміки та енергетичного дефіциту відмічено апоптоз окремих ендокринних клітин. Спостерігаються лише окремі елементи ендоплазматичної сітки та везикули. Ендокринна активність епінефроцитів характеризувалася різкою активацією синтезу. Підсумок. В мозковій речовині надниркових залоз щурів після термічного опіку розвиваються функціональні і морфологічні порушення, які призводять до дистрофії структурних компонентів залози. Функціональні зміни на рівні мікроциркуляції та секреторної активності відмічаються на 3 добу, дистрофічні процеси реєструються на 7 добу і прогресують впродовж наступних періодів спостереження.

Гістопатологічні та імуногістохімічні особливості гіперпластичних поліпів товстої кишки з безсимптомним перебігом

2025-04-01T16:04:59+03:00

Актуальність. Своєчасна діагностика передракових станів, а також раннього раку товстої кишки є вкрай актуальним питанням сучасності, оскільки колоректальний рак (КРР) посідає друге місце серед жінок і третє серед чоловіків у структурі онкологічної патології. Вважається, що більшість колоректальних раків (КРР) виникають у вже існуючих поліпах, які називаються аденомами. Другий тип колоректального поліпа, відомий як гіперпластичний поліп, десятиліттями вважався нешкідливим, потенціал злоякісності таких поліпів товстої кишки на сьогодні до кінця не визначений. Проводяться дослідження гіперпластичних поліпів і зв’язку з КРР. Мета. Основною метою даного дослідження стало вивчення гістопатологічних та імуногістохімічних особливостей гіперпластичних поліпів з безсимптомним перебігом для визначення діагностичних ознак потенційних передракових уражень і ризику злоякісної трансформації гіперпластичних поліпів. Методи. Проведено гістологічні, гістохімічні та імуногістохімічні дослідження 22 гіперпластичних поліпів товстої кишки з безсимптомним перебігом. Результати. Встановлено, що гіперпластичні поліпи з безсимптомним перебігом і підвищеним ризиком злоякісної трансформації характеризувалися частішою локалізацією в проксимальних відділах товстої кишки, топографічною зміною проліферації ентероцитів зі зміщенням у поверхневі відділи, вищою проліферативною активністю ентероцитів (Кі-67 верхньої частини крипти – 24,2±5,5 %, нижньої – 30,8+10,3 %, співвідношення індексів Кі-67=0,82±0,18, (p<0,05)), підвищеною секрецією слизу і проявами мікросателітної нестабільності з випадінням експресії генів системи репарації неспарених нуклеотидів (випадає експресія білка MSH-6 (2,14±0,30), що є несприятливою прогностичною ознакою. Підсумок. Вивчення структурних особливостей та ідентифікація біомаркерів гіперпластичних поліпів, які особливо схильні до злоякісного перетворення, дозволить вибірково націлити на пацієнтів, які мають значно підвищений ризик злоякісної трансформації гіперпластичних поліпів на підставі визначення рівня експресії Кі-67 та імуногістохімічного визначення експресії генів системи MMR-s.

Нейроспецифічні білки в оцінці стану тканини спинного мозку за умов метаболічного синдрому

2025-04-01T16:22:47+03:00

Актуальність. Результати проведених досліджень дали змогу виявити загальні закономірності змін, які відбуваються після формування метаболічного синдрому в нервової тканині спинного мозку в молодих та старих щурів, що супроводжується насамперед патологічним станом, за умов якого на клітинному рівні були доказово підтверджені змінами в показниках нейромедіаторів. Метою роботи було проаналізувати за допомогою імунофлюоресцентного методу показники нейромедіаторів спинного мозку — нітротирозин, глутатіонредуктаза, іNOS — індуцібельна синтаза оксиду азота і S-100. Результати. Усі показники цих хімічних речовин показали, які зміни відбуваються в спинному мозку після формування метаболічного синдрому. На фоні активності метаболічних процесів у молодих щурів ми спостерігали збільшення показників нитротирозину та індуцібельної синтази оксиду азота, як ознака патологічного стану. Однак, за умов інтенсивної активності процесів метаболізму, які більш виражені в молодих щурів, показники глутатіонредуктази різко зменшувалися, порівнюючи з контрольною групою. Висновки. Отже, у нашому дослідженні за допомогою імунофлюоресцентного методу було проаналізовано показники нейромедіаторів клітин спинного мозку — нітротирозин, глутатіонредуктаза, iNOS — індуцибельна синтаза оксиду азота і S-100. Тобто, під час активності метаболічних процесів у молодих щурів ми спостерігали збільшення показників нитротирозину та індуцібельної синтази оксиду азота, як ознака патологічний стану. У той час на фоні інтенсивної активності процесів метаболізму, які більш виражені в молодих щурів, показники глутатіонредуктази різко зменшувалися, порівнюючи з контрольною групою. Цей процес є свідченням гіпоксичних явищ, які були найгіршими в молодих щурів, що нами інтерпретувалось як активність реакції на метаболічному рівні, а S-100, зв’язуючий білок, який бере участь у процесах росту клітин, був збільшений, порівнюючи з контрольною групою, що було пояснено нами як більш виражений патологічний стан за умов метаболічного синдрому на клітинному рівні.

Морфометрична та гістохімічна оцінка лейоміоцитів у проекції матково-плацентарної ділянки при залізодефіцитній анемії вагітних

2025-04-01T16:32:13+03:00

Актуальність. При залізодефіцитній анемії вагітних (ЗДАВ) матково-плацентарна ділянка (МПД) морфологічно має ознаки гестаційної незрілості, наявні передумови для порушення гемодинаміки в її проекції і тонусу міометрію. Мета дослідження: оцінити морфо-функційний стан лейоміоцитів у проекції МПД при ЗДАВ шляхом встановлення кількісних характеристик вільнорадикального ушкодження. Методи. Досліджено 74 біоптати міометрію у проекції МПД при фізіологічній вагітності та гестації на фоні ЗДАВ І, ІІ та ІІІ ступенів тяжкості. Гістохімічними методами за допомогою реакції з хромотропом водним-блакитним за Н.З.Слінченко, бромфеноловим синім на «кислі» та «основні» білки за Mikel Calvo та нінгідриново-шифовської реакції на вільні аміногрупи білків за A.Yasuma та T.Ichikava, у поєднанні з комп’ютерною мікроспектрофотометрією та мікроденситометрією були встановлені кількісні параметри вільнорадикального ушкодження лейоміоцитів. Результати. При ЗДАВ відмічене суттєве наростання ознак вільнорадикального ушкодження білків. Значення досліджуваних параметрів наростали відповідно до ступеня анемії та узгоджувалися між собою в контексті тлумачення явища: питомий об’єм лейоміоцитів у стані хромотропофілії (Рф<0,001, РІ<0,001, РІІ=0,003), показники окиснювальної модифікації білків (Рф<0,001, РІ<0,001, РІІ=0,001) та обмеженого протеолізу у цитоплазмі м’язових клітин (Рф<0,001, РІ<0,001, РІІ=0,001) суттєво перевищували показники групи фізіологічної гестації. Висновки. 1. У випадках гестації при залізодефіцитній анемії ступінь інтенсифікації процесів окиснювальної модифікації білків та обмеженого протеолізу в цитоплазмі лейоміоцитів у проекції матково-плацентарної ділянки корелює зі ступенем тяжкості анемії. 2. Залежно від ступеня, залізодефіцитна анемія суттєво впливає на морфо-функційний стан лейоміоцитів у проекції матково-плацентарної ділянки, створюючи передумови для розвитку патології тонусу міометрію, його скоротливої дисфункції і втрати міометріального контролю над інтенсивністю кровотоку у плацентарному ложі матки.

Особливості 3D-реконструювання зачатків кісток черепа у пренатальному періоді онтогенезу людини

2025-04-01T16:45:43+03:00

Актуальність. 3D-реконструювання мікроскопічних структур є цінним методом морфологічного дослідження раннього періоду онтогенезу людини. Набагато менші, ніж у дорослого організму, розміри органів і структур плодів зумовлюють технічну можливість залити їх в один парафіновий блок і реконструювати за серійними зрізами в анатомічній безперервності для вивчення форми та синтопії. Мета – з’ясувати ефективність методик 3D-реконструювання кісткової тканини в пренатальному періоді розвитку людини. Методи. Досліджено 6 серій послідовних гістологічних зрізів зародків людини віком від 4 до 6 тижнів ВУР, 15 препаратів голови передплодів людини віком від 7 до 12 тижнів ВУР, плодів людини віком від 4 до 9 місяців ВУР методом виготовлення гістологічних (5), а також гістотопографічних зрізів (10) безпосередньо з парафінового блоку та їх оцифровки, а також 14 КТ плодів людини віком від 4 до 9 місяців ВУР. Результати. 3D-реконструювання серій послідовних гістологічних зрізів ефективне для дослідження препаратів зародків, органокомплексів, зокрема, ділянок голови передплодів і плодів людини завдяки легкій ідентифікації гістологічних структур, однак потребує удосконалення способів зіставлення гістологічних зрізів. 3D-реконструювання гістотопографічних зрізів доцільне для дослідження препаратів органокомплексів передплодів і плодів людини, дозволяє ідентифікувати окремі зачатки кісток (хрящову тканину та осередки скостеніння), а також суміжні структури. 3D-реконструювання серійних КТ-зрізів ефективне для дослідження рентгенконтрастних анатомічних структур у плодовому періоді розвитку людини (кісткової тканини, контрастованих кровоносних судин). Підсумок. Вибір методики 3D-реконструювання ембріологічних структур залежить від вікового періоду матеріалу для дослідження: 3D-реконструювання серій гістологічних зрізів доцільно застосовувати при вивченні зародків та передплодів, а також окремих структур і органів плодів; 3D-реконструювання серій гістотопографічних зрізів – для дослідження органокомплексів передплодів та плодів людини; 3D-реконструювання КТ-зрізів – для вивчення окремих структур плодів людини.

Субмікроскопічні зміни секреторних кардіоміоцитів в ранньому посткомпресійному періоді синдрому тривалого стиснення

2025-04-01T16:56:23+03:00

Актуальність. Синдром тривалого стиснення проявляється активацією гіпофізарно-гіпоталамо-наднирникової системи, що стверджується значним зростанням в крові рівнів катехоламінів, кортизолу та кортикостерону. Її антагоністом є передсердний натрійуретичний пептид, який синтезується міоендокринними клітинами серця, але невирішеним залишається питання стосовно його участі в реалізації адаптаційного синдрому за умов посткомпресійного періоду синдрому тривалого стиснення. Мета: встановити субмікроскопічні зміни міоендокриноцитів передсердь у ранньому посткомпресійному періоді синдрому тривалого стиснення. Методи. Дослідження проведено на 24 білих лабораторних щурах-самцях масою 240–270 грам. Експериментальну групу склали 16 тварин, розподілених на 2 по 8 тварин у кожній, яких виводили з експерименту через 1 та 3 доби. В контрольну групу входило 8 інтактних щурів-самців. Синдром тривалого стиснення моделювали шляхом стискання м'яких тканин стегна правої тазової кінцівки. Знеболення проводили шляхом внутрішньо-очеревинного введення кетаміну гідрохлориду (100 мг/кг маси тіла), сила компресії становила 7 кг/см², площа стискаючої поверхні – 5 см²протягом 6 годин. Виведення піддослідних тварин з експерименту здійснювали шляхом кровопускання після внутрішньо-очеревинного введення тіопенталу натрію. Ультратонкі зрізи тканини правого і лівого вушок серця вивчали на електронному мікроскопі ПЕМ – 125 К. Результати. Через 1 добу після декомпресії при субмікроскопічному дослідженні вушок серця відмічено суттєве збільшення кількості секреторних гранул, серед яких переважали зрілі та дифундуючі типи, які великими групами локалізувалися в парануклеарній зоні, а також між мітохондріями, міофібрилами та біля ендотеліоцитів гемокапілярів. Через 3 доби дослідження наростали деструктивні зміни в ядрах, енергетичному, скоротливому та секреторному апаратах міоендокриноцитів, спостерігали різке зменшення усіх типів секреторних гранул. Серед гранул виявляли зрілі, які локалізувались між мітохондріями та міофібрилами міоендокриноцитів, рідко зустрічались молоді та дифундуючі секреторні гранули. Підсумок. В ранньому посткомпресійному періоді синдрому тривалого стиснення через 1 добу після декомпресії в міоендокриноцитах вушок серця експериментальних щурів має місце гіперплазія зрілих та дифундуючих секреторних гранул, що є морфологічним проявом накопичення та секреції передсердного натрійуретичного пептиду та значне зменшення кількості секреторних гранул, альтеративні зміни міоендокриноцитів серця через 3 доби дослідження, що свідчить про пригнічення ендокринної функції серця.

Порівняння мінерального складу та щільності твердих тканин сформованих постійних зубів

2025-04-01T17:12:51+03:00

Актуальність. Сучасна наукова медична література містить численні публікації, присвячені вивченню мінерального складу твердих тканин зубів, Проте лише поодинокі праці присвячені комплексному вивченню та порівнянню мінерального складу емалі, дентину та цементу. Мета: вивчення особливостей мінерального складу твердих тканин зуба та з’ясування співвідношення вмісту основних мінеральних елементів у дентині, емалі та цементі постійних зубів. Методи. Для дослідження використано 20 повністю сформованих постійних зубів без патології твердих тканин, видалених за ортодонтичними показами або в результаті травми. Мінеральний склад твердих тканин зубів досліджували шляхом проведення атомно-абсорбційного та емісійного спектрального аналізу, виконаного на атомно-абсорбційному спектрофотометрі AAS-1N (CarlZeissJena, Німеччина) із використанням полум’я пропан-бутан-повітря. Досліджували вміст семи мінеральних елементів (Ca, P, Mg, Na, К, Sr і Zn). Для об’єктивізації отриманих результатів вміст досліджуваних елементів у зразках твердих тканин визначали у відсотках. Щільність твердих тканин 40 постійних зубів визначали на апараті для дентальної радіовізіографії фірми Siemens з програмним забезпеченням Trophy Radiology. Результати. Отримані результати спектрального аналізу мінерального складу твердих тканин постійних зубів засвідчили вміст всіх досліджуваних мінеральних елементів у емалі, дентині та цементі у кількостях, достатніх для визначення. Встановлено, що найбільш представленими у всіх твердих тканинах зубів є кальцій і фосфор, найменші частки належать калію і стронцію. Вміст кальцію в емалі є удвічі більшим, ніж в дентині і майже удвічі більшим, ніж в цементі. Кількість фосфору найвища в цементі, а найнижча в емалі, але різниця вмісту даного елемента у всіх трьох тканинах є неістотною. Вміст магнію в емалі лише незначно вищий, ніж в дентині і утричі більший, ніж в цементі. Кількість натрію в дентині у п’ять разів менша, ніж в емалі, а в цементі утричі менша, ніж в емалі Вміст калію однаковий в дентині та цементі та істотно нижчий в емалі. Кількість цинку в емалі удвічі вища, ніж в цементі та майже у п’ять разів вища, ніж в дентині. Вміст стронцію в емалі удвічі вищий, ніж в цементі, але у 1,5 раза нижчий, ніж у дентині. Співвідношення щільності емалі, дентину та цементу є подібним до співвідношення вмісту в них магнію і має обернений зв'язок з вмістом фосфору. Підсумок. Співвідношення досліджуваних мінеральних елементів є різним в емалі, дентині та цементі, що, очевидно, має вплив на їх якісні характеристики.

Методика забору плівкових препаратів осердя у щурів. Особливості анатомії та топографії осердя щурів

2025-04-01T17:24:38+03:00

Актуальність. Анатомія усіх видів ссавців подібна, проте є важливі відмінності, які ще не були достатньо досліджені. На етапі ембріогенезу утворюються дві порожнини з первинного целому – грудна і перитонеальна. У грудній порожнині спочатку формується середостіння і наступним етапом відбувається органогенез, тож осердя являє собою структуру, подібну до первинного целому. Незважаючи на досягнення у вивченні анатомії осердя людини, осердю лабораторних тварин не було приділено достатньої уваги, що і спонукало до проведення дослідження. Мета. Метою цієї роботи є удосконалення методології забору плівкових препаратів осердя у щурів для подальших гістологічних досліджень, формуваня алгоритму і детальний опис проведення. Виявлення і вивчення анатомічних і топографічних особливостей осердя щурів. Методи. Дослідження було проведено на 5 статевозрілих самцях лаборатоних щурів віварію біологічного факультету ЗНУ. Покращена методологія забору плівкових препаратів і описана у вигляді алгоритму. Вона дозволяє виокремити безпосередньо плівкову частину осердя для досліджень, а не у комплексі органів. Результати. При проведенні дослідження було виявлено анатомо-топографічні особливості осердя у щурів, зокрема його топографічне розташування у частині середнього середостіння, відсутність зрощення з іншими плевральними органами і наявність єдиної грудинно-осердної зв’язки. Підсумок. Отримані дані дослідження можуть кардинально вплинути на перебіг експериментального наукового дослідження, пов’язаного з осердям. При розробці наукових експериментальних моделей з використанням лабораторних тварин можна враховувати результати нових досліджень.

Оптимізація навчальної діяльності кафедр морфологічного профілю Запорізького державного медико-фармацевтичного університету

2025-04-01T17:49:34+03:00

Актуальність. Процес оптимізації навчальної діяльності як явище, що дає можливість досягати максимальних результатів при мінімальних витратах часу є широко застосовуваним явищем у різних галузях наук. Саме у педагогіці він застосовується ще з минулого століття. Але форми і методи оптимізації постійно потребують удосконалення і відбору залежно від конкретної ситуації навчання. Мета. Кафедри морфологічного профілю, що працюють зі студентами 1-2 курсу медичних університетів під час військового стану виробили свої оптимальні методи навчання. Саме їх діяльність лягла в основу нашого дослідження. Методи. Серед використаних нами у статті методів присутні як теоретичні – сходження від абстрактного до конкретного, комплексні – практичного спрямування – аналізу, синтезу, індукції; серед спеціальних ‒ компонентного аналізу. Результати. Застосування принципу оптимальності дозволяє збалансовувати усі елементи навчального процесу. Така робота має декілька основних етапів, таких як: оцінювання стану існуючого освітнього процесу; виділення мети та завдань оптимізації; вибір форм і методів проведення лекційних, практичних занять, поточного та проміжного контролю, внесення коректив відповідно до мети. І, звісно, оцінювання результатів з точки зору оптимальності використаного часу і докладених зусиль. Тож організаційні форми роботи в процесі навчання можуть бути скориговані. Використані методичні та навчальні матеріали мають відповідати програмі навчання, бути інформативними, логічними та послідовними. Лише такі матеріали вдало доповнять технічні засоби забезпечення навчального процесу. Велику роль в оптимізації процесу навчання відіграють сучасні технології, такі як анатомічний стіл Аnatomage, 3D Ogranon Anatomy VR, симулятор віртуальних лабораторій «Labster». Підсумок. Оптимізація навчальної діяльності на кафедрах морфологічного профілю Запорізького державного медико-фармацевтичного університету проводиться системно і постійно. Дистанційне навчання, яке було впроваджене під час військового стану, примусило переглянути форми і методи оптимізації, які були використані в процесі навчання. Тож вдосконалення існуючих та напрацювання нових методів оптимізації навчального процесу на кафедрах морфологічного профілю постійно змінюватиметься відповідно до обставин.

Оптимізація проведення лекційних занять з анатомії людини в період воєнного стану

2025-04-01T18:12:43+03:00

Лекції посідають суттєве місце у навчальному процесі на всіх рівнях освіти. Їх викладання під час тривалого воєнного конфлікту в Україні та при зменшенні кількості годин у навчальних планах вищих учбових медичних закладів вимагають від професорсько-викладацького складу певних науково-педагогічних знань та навичок із використанням максимального творчого потенціалу особисто кожного лектора. Лекції з дисципліни «Анатомія людини» є базовими у системі підготовки фахівців медичних закладів усіх країн світу та направленні на здатність студентів здійснювати комплексний аналіз будови організму людини, формування клінічних здібностей мислення як основи для наступних курсів. Вищі учбові медичні заклади вже навчились задовільно вирішувати організаційні заходи он-лайн викладання лекцій та присутності студентів при дистанційному навчанні, але при цьому найважливішими залишаються методичні питання та питання активної участі студента у опануванні матеріалу з дисципліни. Загальний ефект лекції визначається, по-перше, її змістом, по-друге, способом організації спільної діяльності й тими засобами спілкування, які забезпечують активну і змістовну взаємодію лектора з аудиторією. Є велика різниця між «сухим» викладанням теми та бесідою викладача зі студентом. У першому випадку студент втрачає ланцюг знання-зацікавленність і стає пасивним слухачем, а наприкінці такого лекційного викладання втрачає мотивацію присутності. Одним з засобів активізації слухачів під час лекційних занять, їх розумової діяльності та зацікавленості, узагальнення раніше вивченого та нового матеріалу, зосередження уваги на питаннях, які вирішуються, на мій погляд, є лекція-бесіда. Будь яка бесіда викликає мислення, аналіз, здатність правильно формулювати свою думку, відкриває потенціал студента та розуміння і знання теми. Питання, які ставляться на лекційному занятті, підштовхують до пошуку правильної відповіді, активізують роботу студента, слугують активатором до осмислення та підтримують інтерес слухання теоретичного матеріалу. Такі лекції сприяють набуттю студентами не тільки теоретичних знань, а й розвиткові абстрактного мислення, формуванню мотивації навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності.

Дослідження морфологічних особливостей очеревини білих щурів й методика її забору

2025-04-02T09:31:29+03:00

Актуальність. Об’єктивні дані про топографічні картини внутрішніх органів і їх структур важливі для розробки ефективних маніпуляцій хірургічних втручань. Незважаючи на вагомі досягнення в галузі хірургії, анестезіології та реаніматології та впровадження в медичну практику новітніх технологій, результати лікування хворих на гострі захворювання органів черевної порожнини залишаються незадовільними. Мета. Дослідити морфологічні особливості компонентів очеревини, їх топографію та особливості забору плівкового матеріалу у білих щурів в нормі для подальших гістологічних досліджень. Методи. Морфологічне дослідження брижі тонкого кишечнику включало в себе макроскопічне, гістологічне і морфометричне дослідження. Площу брижі тонкого і товстого кишечнику обчислювали планиметричним способом. У досліджуваної групи щурів забирали плівкові зразки брижі тонкого і товстого кишечнику, а також великий чепець і обережно переносилися на підготовлену продезінфіковану поверхню тонкого пінопласту. Фарбування проводилося гематоксиліном і еозином загальноприйнятим методом. Готові пофарбовані зразки занурювали в желатин-гліцерин середовище із додаванням карболової кислоти як консерванту і вивчали на різних збільшеннях мікроскопа. Результати. Парієтальна очеревина є одним із листків черевної стінки і представляє собою дуже тонку і прозору оболонку, крізь яку добре проглядаються дрібні капіляри і тонкий шар жирової тканини, що локалізований в окремих ділянках очеревинного простору. Макроскопічне дослідження дозволяє охарактеризувати її як сукупність щільних складок черевної оболонки, що охоплюють петлі тонкого і товстого кишечнику, відокремлюють їх від задньої стінки черевної порожнини, і містять кровоносні судини. Брижа являє собою безперервний орган, якому притаманна віялоподібна конформація. Брижу тонкого і товстого кишечника можна охарактеризувати як тонке, еластичне, гладке, майже прозоре, вологе і блискуче утворення очеревини рівномірної щільності, в якій кровоносні судини локалізуються ближче до порожнистої структури тонкого і товстого кишечнику. Між двома вісцеральними листками очеревини великого чепця локалізовані скупчення жирової тканини, велика кількість кровоносних, лімфатичних судин та нервових волокон. Підсумок. Досліджено макроскопічну і мікроскопічну будову очеревини з її похідними, всебічно розглянуто топографію листків очеревини. Розроблено методику забору біологічного матеріалу, спираючись на особливості окремих плівкових структур черевної порожнини, запропоновано засоби забору плівкового матеріалу для подальших морфологічних досліджень.

Актуальність дистанційного навчання в умовах воєнного часу

2025-04-02T10:08:41+03:00

Актуальність. Початок воєнного стану на території України 24 лютого 2022 року, що супроводжувалося повномасштабною збройною агресією, поставило перед системою освіти великі виклики. Перехід на дистанційне навчання дав змогу відновити навчальний процес та завершити 2022-2023 навчальний рік у складних умовах воєнного стану. Широкий аналіз світового досвіду впровадження дистанційного навчання з використанням Інтернет-технологій показує, що воно має багато переваг порівняно з традиційними методами, такими як постійний доступ до навчальних матеріалів, вибір власного темпу навчання, економічність тощо. Поєднання традиційних і дистанційних методів навчання є найефективнішим медичним освітнім залом. Таким чином, дистанційне навчання – це не просто набір інфраструктури для реалізації дистанційного навчання, а концепція навчання, яка включає різні технології та засоби навчання. Вищі навчальні заклади незалежно від обраної форми навчання продовжують реалізацію обраної та затвердженої на початку навчального року освітньої програми. Для тимчасово переміщених студентів, які навчаються за освітньою програмою, відмінною від тієї, що реалізується в інших навчальних закладах, викладачі орієнтуються на дистанційне навчання, надаючи сучасний матеріал, який студенти опанували раніше. Підсумок. Отже, дистанційне навчання в умовах воєнного стану вирішує багато завдань, які постають перед освітою в Україні. Водночас дистанційне навчання потребує спільних зусиль батьків, студентів та викладачів для досягнення необхідних результатів навчання, а також підтримки держави. Найбільшу ефективність у медичній освіті показало поєднання традиційних і дистанційних методів навчання. Таким чином, впровадження дистанційного навчання дозволить вирішити наступні завдання: створити гнучку інфраструктуру для надання можливостей електронного навчання всім студентам і викладачам; підвищити рівень цифрової грамотності академічної спільноти; забезпечити високі освітні стандарти для студентів і викладачів. Класична модель синхронного навчання має багато недоліків, особливо географічну відстань окремих студентів і викладачів (наприклад, різні часові пояси) під час повітряної тривоги.

Шляхи та механізми регуляції клітинного циклу в кардіоміоцитах

2025-04-02T10:49:44+03:00

Захворювання серцево-судинної системи посідають провідне місце серед захворюваності та смертності у всіх країнах світу. Розуміння клітинних механізмів розвитку, функціонування та компенсаторно-адаптаційних змін серцево-судинної систем стало незамінним як для фундаментальних досліджень, так і для спроб винайти нові та більш ефективні способи лікування. На наш погляд перспективним напрямком впливу на процеси регуляції клітинного циклу в статичних клітинних популяціях є викорисстання мікро-РНК, які залучають до реалізації свого ефекту декілька внутрішньоклітинних молекулярних механізмів. Мікро-РНК (міРНК) – це короткі одноланцюгові некодуючі РНК, які регулюють експресію генів на посттранскрипційному рівні. Як правило, міРНК негативно регулюють експресію генів, взаємодіючи з 3 ′ -нетрансльованою областю (НТО) специфічних мРНК-мішеней послідовно. міРНК грають важливу роль в пренатальному та постнатальному серці. Серцева делеція гену Dicer, який необхідний для обробки пре-міРНК в активні зрілі форми, призводить до ембріональної летальності через дефекти розвитку і дисфункції серця[6]. Цілеспрямоване видалення серце- і скелето- м’язово-специфічної міРНК-1 у мишей показали, що тонка зміна дозування цієї міРНК призводить до разючої аномалії клітинного циклу в кардіоміоцитів і має глибокий вплив на розвиток і підтримку серця. Нещодавно повідомлялось, що проліферація кардіоміоцитів може бути стимульована екзогенним введенням міРНК, що додає новий вимір регуляції проліферації кардіоміоцитів. Попередні дослідження показали, що міРНК-204 регулює поділ та диференціацію прогеніторних клітин людини в кардіоміоцити. Експерименти також показали як in vitro, так in vivo моделі підтримують критичне залучення міРНК-204 до проліферації кардіоміоцитів. Про-проліфераційні ефекти міРНК-204 надекспресії на кардіоміоцити були опосередковані через Jarid2 сигнальний шлях.